Відповідно до норм Податкового кодексу України (далі ПКУ) плата за землю – це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати  за земельні ділянки державної і комунальної власності. (пп.14.1.147 п.14.1ст.14). Земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Підставою для нарахування земельного податку є дані  державного земельного кадастру.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року  податкове повідомлення-рішення про внесення податку. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. (п.287.5 ст.287 ПКУ).

П.281.1 ст.281 ПКУ встановлено перелік  платників – фізичних осіб, які звільняються від сплати земельного податку, а саме: інваліди першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з п.281.2 ст.281 ПКУ звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії  вищеназваних фізичних осіб, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання  у межах граничних норм:

-         для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більше як 2 гектари;

-         для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш  як 0,1 гектара;

-         для індивідуального дачного будівництва – не більше як 0,1 гектара;

-         для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара;